Початком скаутингу вважається 1907 рік, коли Роберт Бейден-Пауел, генерал-лейтенант британської армії, провів перший скаутський табір на острові Бравнзі в Англії. Бейден-Пауел сформував основні принципи скаутингу, котрі виклав у книжці «Скаутинг для хлопців», яка і до сьогодні є основоположною працею для скаутської роботи.

Протягом першої половини 20-го сторіччя скаутський рух поширився по цілому світі. А щоб краще і повніше відповідати віковим особливостям молоді, за декілька років він розподілився на різні вікові групи, які фактично охоплюють людей від 6 років і до кінця життя.



Рух використовує власну методу виховання — програму неформальної освіти з акцентом на практичних зовнішніх діях, зокрема таборування, знання лісу, водний спорт, піші мандрівки, заняття альпінізмом та спортом. Іншою зовнішньою рисою, за допомогою якої можна впізнати скаута — це його уніформа або ж однострій, основним елементом якого у всьому світі є хустка, яка носиться на шиї.

Більше про історію скаутингу можна довідатись тут

За даними на квітень 2010 року до Всесвітньої організації скаутського руху належить понад 30 мільйонів членів у 161 країні і територіях.