EnglishВетерани 1УД "Галичина" отримали Великодні кошики від пластунів
Цього року вже вчетверте Бурлаки,Бунтарки та інші небайдужі пластуни відвідали ветеранів 1 УД «Галичина». Метою даного заходу є відвідати ветеранів та привітати їх з Великодніми святами.
Щорічно ми розширюємо територію і намагаємось потішити все більше ще живих дивізійників. Цьогоріч нам вдалось додати Рогатинський район Івано-Франківської області до нашого маршруту.
Ми відвідали: 4 дивізійників в Богородчанському р-ні Ів.-Фр.обл., 2 в Надвірнянському р-ні Ів.-Фр.обл., 1 дивізійника та 1 повстанця в Рогатинському р-ні Ів.-Фр.обл., 1 в Коломийському р-ні Ів.-Фр.обл., 2 в м.Івано-Франківську та поблизу, 2 в м.Стрий. Що загалом складає тринадцять героїв. На превеликий жаль щонайменше 3 з тих, яких ми планували відвідати відійшли на вічний упокій. Розуміють це і дивізійники, що їхні ряди дуже швидко рідіють. Один з яких сказав:«Колись в Броди нас три великих автобуси їхало (йдеться про святкування річниці битви під Бродами), а недавно і одного буса не назбиралось».
Зустріли нас дивізійники у звичному побуті: хтось в роботі біля дому, хтось готується до свят, хтось бавить внуків. Проте найважче бачити тих, хто живе в жахливих умовах. В такі хвилини задумуєшся наскільки мало для таких людей-героїв робить держава і наскільки важлива їм наша увага і присутність.
Великим здобутком і користю для пластунів є те, що ми маємо змогу почути історію з перших уст, просто і зрозуміло, не так як в підручниках. Історії людей, яких випробовувало життя, але весь час вони залишались патріотами.
Цьогорічною особливістю було те, що ми завітали і до упівця. Дивізійник, до якого їхали в село помер за місяць до нашого приїзду. Місцевий парох (пластун) о. Роман порекомендував завітати до старого партизана Бойди Миколи, який воював в сотні «Чорноморці». Він брав участь у боях з німцями поблизу рідного села Стратин, в 1944р. заарештований органами НКВД, висланий до Караганди на 10 років. Аж в 1956 році повернувся до свого дому. Спілкувався з нами зі сльозами на очах і називав патріотами, хоча нам всім є чого повчитися у цих сивочолих дідів, особливо в ці важкі для України часи. Не раз Микола Степанович згадував і те, що вже хоче побачитись зі своїми побратимами і друзями…
Стрийські пластуни вже третій рік поспіль долучаються до цієї ініціативи, адже безпосередньо в Стрию та й в околицях ще не так давно жило багато колишніх дивізійників, з ними Стрийська колиба Ватаги Бурлаків проводила багато зустрічей, а також свого часу в 1997 р.Б. (на місці прориву Дивізії «Галичина» з оточення в липні 1944 р.) Стрийські Бурлаки організовували пластовий табір «Золотий лев», одним з ключових етапів якого була історична реконструкція битви під Бродами. Цьогоріч у Стрию Великодніми кошиками від пластунів вдалось потішити двох дивізійників - Мирона Подубинського (1924 р.н., родом з Лемківщини) та Івана Фіалку (з 1923 р., родом з Тернопільщини). Дідусі добре тримаються, як на свій поважний вік та з вірою в добре майбутнє України розповідають свої бойові історії. У зустрічі з дивізійниками, перебуваючи на ротації, взяв також участь і пластун, боєць полку «Азов» - Андрій Кориневич (який юнакував у курені ч.25 ім. Генерал-Хорунжого Романа Шухевича). Отак зустрілись 2 покоління бійців – тих, хто боролись проти окупантів тоді і тих, що борються на Сході за Україну зараз.
Не будьмо байдужими до нашої історії, історії творення Української Держави, пам’ятаймо, що хто не знає своєї історії не має майбутнього.
Хочемо висловити подяку: осередкам старшопластунських куренів Ті,що греблі рвуть, Лісові Чорти, Блискавки, Орден Залізної Остроги, Чорноморці, Чорноморські Хвильки, Чота Крилатих, юнацьким куреням, які збирали кошики для дивізійників, батькам, які всіляко нам допомагали, жертводавцям, референту УПЮ ст. Івано-Франківськ, а також бурлакам та бунтарочкам. Нагадаємо, що писанки, які прикрашали кошики були виготовлені на писанкарствах, а також в тісному сестринському колі Бунтарок.
